Роман Шухевич: командир, провідник підпілля і патрон публічного простору

01

Що вимірює атлас

Каталог вшанувань є свідченням про публічну пам’ять, а не заміною матеріалів кримінальної справи.

Атлас об’єднує вулиці, площі, школи, таблиці, пам’ятники, музеї та інші названі об’єкти, пов’язані з Романом Шухевичем, зокрема записи з псевдонімом Тарас Чупринка. Контроль варіантів імені потрібний, бо той самий патрон може з’являтися в різних написаннях і граматичних формах. Кожен запис зберігає місцеве формулювання, а аналітичний шар поєднує підтверджені варіанти з одним профілем особи.

Велика кількість названих місць показує масштаб офіційної або суспільно прийнятої політики пам’яті. Проте сама по собі вона не пояснює, чому кожна місцева рада ухвалила конкретне рішення, чи знають мешканці повну біографію та чи існує вшанування юридично й фізично. Тому портал розділяє тип об’єкта, актуальний статус, дату рішення, власність, текст напису, клас доказу й дату останньої перевірки.

02

Міжвоєнна радикалізація і політичне насильство

Його пізніша командна кар’єра виросла з організацій, що вважали підпільне насильство політичним інструментом.

Довідкові біографії пов’язують Шухевича з Українською військовою організацією від 1920-х років і з Організацією українських націоналістів від 1929 року. Він діяв у бойових структурах і був пов’язаний з операціями проти представників польської держави. Internet Encyclopedia of Ukraine приписує йому участь у вбивстві шкільного куратора Станіслава Собінського 1926 року та описує його керівну роль у бойовій референтурі ОУН на початку 1930-х. ^2,1

Після вбивства польського міністра внутрішніх справ Броніслава Перацького 1934 року Шухевича заарештували, утримували в Березі Картузькій, а згодом засудили на львівському процесі. Провадження стосувалися участі в підпільній організації та її насильницькій діяльності, а не пізнішого воєнного командування. Розмежування цих періодів запобігає двом помилкам: зображенню довоєнного бойовика звичайним культурним діячем або перенесенню кожного пізнішого злочину назад на кожен вчинок його молодості. ^2,1

03

«Нахтігаль»: задокументована служба і спірні атрибуції

Маршрут формування та його командна структура встановлені надійніше, ніж відповідальність за кожен злочин на цьому шляху.

У 1941 році Шухевич служив у батальйоні «Нахтігаль», українському формуванні, створеному в межах німецьких військових структур перед нападом на Радянський Союз. Джерела описують його як головного зв’язкового ОУН-Б і політичного офіцера, тоді як військові дослідження відтворюють змішану залежність від німецького командування та українського націоналістичного керівництва. Батальйон увійшов до Львова разом із німецьким наступом, просувався на схід, а потім був відкликаний і реорганізований. ^2,3

Сам факт львівського погрому влітку 1941 року не є спірним: в антиєврейському насильстві брали участь німецька влада, місцеві міліції та націоналістичні активісти. Суперечка стосується доказового шляху від присутності «Нахтігалю» і Шухевича в місті до конкретної особистої дії або наказу. Частина дослідників приписує активну участь бійцям батальйону й пов’язує Шухевича зі створенням націоналістичної міліції; інші підходи вимагають вужчого доказу індивідуальної відповідальності. Досьє показує цю розбіжність, не перетворюючи невизначеність ані на виправдання, ані на удавану певність. ^4,7,3

04

201-й батальйон шуцманшафту в окупованій Білорусі

Служба в антипартизанському поліційному формуванні задокументована; відповідальність за конкретні події потребує окремої реконструкції.

Після реорганізації «Нахтігалю» і «Роланда» Шухевич став заступником командира та командиром першої роти 201-го батальйону шуцманшафту. У 1942 році підрозділ служив в окупованій Білорусі під німецькою владою в умовах антипартизанської війни, де операції часто наражали цивільних на колективні покарання, знищення сіл і масове насильство. Основні факти про його посаду, звання й місце служби визнають дуже різні біографічні традиції. ^2,6

Пер Андерс Рудлінг стверджує, що служба в Білорусі дала практичний досвід та інституційну культуру, важливі для пізніших кампаній на Волині. Це інтерпретаційна теза, заснована на реконструкції маршрутів, звітів і оперативного середовища підрозділу; вона не тотожна судовому висновку, що Шухевич особисто наказав кожне вбивство, пов’язане з батальйоном. Відповідальний опис має зберегти обидва твердження: служба не була ні нейтральною, ні вигаданою, але точну атрибуцію не можна замінювати провиною лише через близькість. ^6,2

05

Від формувань під німецьким контролем до керівництва ОУН-Б

Завершення служби в німецьких структурах не означало відмови від організованої націоналістичної боротьби.

Наприкінці 1942 та на початку 1943 року офіцери 201-го батальйону відмовилися продовжувати контракти, формування роззброїли, а його особовий склад мали заарештувати або демобілізувати. Шухевич уникнув арешту й повернувся до підпільної мережі ОУН-Б. Організаційний контекст швидко змінювався: ОУН-Б створювала власні збройні сили, поглинала або розбивала конкурентні українські формування та прагнула політичного контролю над повстанським рухом. ^2,1,8

У серпні 1943 року Третій надзвичайний великий збір ОУН затвердив Шухевича на чолі крайового керівництва ОУН. Джерела розходяться, чи називати його командиром УПА вже від серпня, чи залишити формальне призначення на листопад. Різниця важлива для точної хронології, але не змінює ширшого висновку: він увійшов до найвищого кола ухвалення рішень, коли антипольська кампанія вже тривала і до її ширшого перенесення у Східну Галичину. ^2,1,8

06

Командна відповідальність і проблема липня 1943 року

Найбільша хвиля на Волині передувала його формальному верховному командуванню, але не його піднесенню в керівництві організації.

Скоординовані напади липня 1943 року на Волині пов’язують передусім із регіональним командуванням Дмитра Клячківського. Приписувати кожен місцевий наказ того місяця Шухевичу як головному командиру було б хронологічною помилкою. Такою самою помилкою було б зображати його зовнішнім спостерігачем: він належав до вищого керівництва ОУН-Б, яке прийняло напрям кампанії, а невдовзі очолив армію, що її продовжувала. ^1,8

Командна відповідальність не є магічною етикеткою, що доводить кожну деталь, але вона означає більше, ніж символ. Командир впливає на призначення, стратегічні пріоритети, дисципліну, звітність і продовження або припинення операцій. Тому найсильніший аргумент щодо Шухевича стосується періоду, коли він реально мав найвищу організаційну й військову владу, тривалості нападів на польських цивільних та перенесення методів кампанії до Східної Галичини. Твердження про конкретні події все одно мають називати підрозділ, дату, місцевого командира й збережені докази. ^1,2

07

Східна Галичина під його командуванням

Тут збіг формальної влади й масового антипольського насильства значно виразніший.

Від кінця 1943 року і протягом 1944-го антипольські операції поширилися у Східній Галичині, коли Шухевич був головним командиром УПА й одним із найвищих керівників ОУН-Б. Польські інституційні оцінки вважають цей період ключовим для його відповідальності. Насильство включало напади на села, убивства цивільних, залякування і примусову втечу. Оперативний ланцюг відрізнявся між округами, але кампанія не була сукупністю не пов’язаних приватних злочинів. ^1,8

Досьє уникає хибного вибору між двома спрощеними формулами. Не потрібно доводити, що Шухевич особисто підписав збережений наказ щодо кожного села, щоб досліджувати командну й організаційну відповідальність. Водночас відповідальність командира не повинна стирати роль регіональних командирів і місцевих виконавців. Повна реконструкція поєднує центральну політику, регіональне впровадження й місцеве виконання, не зводячи їх до однієї особи. ^1,5

08

Єврейські жертви і межі біографічного замовчування

Біографія, зосереджена лише на антирадянському опорі, оминає середовище Голокосту, в якому діяли його організації.

Німецька окупація Західної України принесла погроми, гетто, масові розстріли й знищення єврейських громад. Українські націоналістичні формування та місцеві допоміжні структури діяли всередині цього середовища. Дослідники сперечаються про точну відповідальність окремих осіб і підрозділів у конкретних епізодах, але методологічно неприйнятно описувати воєнні кар’єри так, ніби Голокост був лише далеким тлом. ^4,5,7

Пізніші документи УПА й ОУН змінювали риторику щодо вцілілих євреїв, тоді як збройні підрозділи й окремі націоналісти були причетні до вбивств людей, які втекли з гетто або схованок. Це не робить кожного члена відповідальним за кожну смерть, але вимагає включити єврейських жертв до аналітичної рамки досьє. Вшанування, що показує лише антирадянського героя, обирає одну частину біографії та вилучає іншу частину історичного середовища. ^5,7

09

Підпільний уряд і антирадянська війна

Боротьба після 1944 року пояснює героїчний наратив, але не скасовує попередньої хронології.

У липні 1944 року створили Українську головну визвольну раду як підпільний політичний центр. Шухевич очолив її Генеральний секретаріат і став генеральним секретарем військових справ, залишаючись головним командиром УПА. Структура прагнула представити повстання як щось більше, ніж армію однієї партії, і прийняла політичну програму проти радянської влади. Ці посади є центральними для українських наративів про державну тяглість і збройний опір. ^9,10,2

Після повернення радянської влади підпілля зіткнулося з масовими арештами, депортаціями, агентурним проникненням і військовими операціями органів безпеки. Шухевич залишався в конспірації до загибелі 1950 року. Цей тривалий опір є найсильнішою фактичною основою його героїчного образу в Україні. Методологічна проблема починається тоді, коли розділ після 1944 року замінює всю біографію, а не становить одну з її частин. ^2,9

10

Від командира підпілля до державного героя

Сучасні вшанування є політичними актами, що обирають певну біографію й надають їй публічного авторитету.

У 2007 році президент Віктор Ющенко посмертно присвоїв Шухевичу звання Героя України за внесок у національно-визвольну боротьбу. Згодом суди скасували указ, оскільки звання юридично призначалося громадянам України, а Шухевич помер до появи незалежної держави. Отже, судові рішення стосувалися права на нагороду, а не історичного вироку, який виправдовував або засуджував його воєнну діяльність. ^11,12

Вшанування, однак, прискорило ширший процес, що охопив назви вулиць, пам’ятники, школи, виставки й музеї. Офіційна пам’ять наголошує на жертовності, військовому керівництві та спротиві радянському пануванню. Польська і єврейська критика підкреслює службу у формуваннях під німецьким контролем і командування під час кампаній масового насильства. Отже, конфлікт стосується не одного спірного факту, а того, яка послідовність фактів визначає постать у публічному просторі. ^7,13,1

11

Музей, російська агресія і багатошарова пам’ять

Атаку на місце пам’яті можна засудити, не приймаючи кожного твердження, яке воно представляє.

Музей Шухевича в Білогорщі містився в будинку, пов’язаному з його останнім укриттям і загибеллю. 1 січня 2024 року будівлю знищив російський удар безпілотником. Львівський історичний музей повідомив про втрату частини меморіальних речей, тоді як сотні експонатів раніше перенесли в безпечне місце. Атака стала частиною сучасної війни проти української культурної спадщини й історичної ідентичності. ¹⁴

Плани відбудови й громадський збір коштів показують, що музей залишається активною інституцією пам’яті. Виникає багатошарова етична ситуація. Російське знищення українського культурного об’єкта потребує документування й засудження. Водночас відбудова музею не розв’язує історичних суперечок про вшановану особу. Атлас фіксує обидва шари: актуальний стан об’єкта та спірну біографію, з якою він пов’язаний. ^14,15

12

Редакційний тест і найсильніший висновок

Портал фіксує вшанування, хронологію та відсутній контекст, не перетворюючи невизначеність на пропаганду.

Професійний запис містить точну назву, тип об’єкта, місце, юридичного власника, орган, що ухвалив рішення, дату, напис, актуальний стан і джерело. Він відрізняє муніципальну вулицю від приватної таблиці, цвинтарний об’єкт від державного пам’ятника, а чинну назву від пропозиції або демонтованого об’єкта. Інтерпретаційна примітка далі запитує, яку біографію подано: лише антирадянського командира чи також службу під німецьким контролем, воєнне командування та жертв кампаній під цією владою.

Найсильніший висновок є багатошаровим. Антирадянський опір Шухевича та його тривала підпільна діяльність добре задокументовані й пояснюють героїчний статус в Україні. Так само добре підтверджені служба у формуваннях під німецьким контролем, найвища влада в ОУН-Б і командування УПА під час продовження та розширення масового антипольського насильства. Твердження про конкретну особисту дію потребують доказу на рівні події, але невизначеність цих деталей не стирає організаційного запису. Чесне досьє має зберегти всі ці факти одночасно. ^1,2,6,7

Для атласу практичним наслідком є суворе розмежування трьох питань. Перше стосується того, чи існує публічний об’єкт і що саме він повідомляє. Друге запитує, що можна встановити про посади Шухевича, його переміщення та організаційну владу. Третє перевіряє, чи збережений документ або свідчення пов’язує його з конкретною операцією. Змішування цих рівнів породжує пропаганду в обох напрямках: пам’ятник сприймають як доказ невинуватості, а каталогову позицію як доказ особистої вини. Їх розмежування дозволяє порталу бути критичним без недбалості й точним без ухиляння від відповіді. Воно також дає змогу вносити майбутні виправлення, коли новий архівний документ, змінений реєстр вулиць або демонтований пам’ятник змінює один шар, але не інші. Цей багатошаровий метод є головним запобіжником проєкту.

Хронологія

1. 1907: Народження в Галичині

   Народився в родині, залученій до українського громадського життя. ^2,1

2. 1923: Вступ до УВО

   Вступив до Української військової організації та її підпільної мережі. ²

3. 1929: Вступ до ОУН

   Розпочав діяльність в Організації українських націоналістів. ²

4. 1934-1936: Арешт, Береза Картузька і суд

   Заарештований після вбивства Перацького, а згодом засуджений на львівському процесі. ^2,1

5. 1938-1939: Карпатська Січ

   Служив штабним офіцером Карпатської Січі. ²

6. 1941: Батальйон «Нахтігаль»

   Служив зв’язковим ОУН-Б і політичним офіцером у формуванні під німецьким контролем. ^2,3

7. 1941-1942: 201-й батальйон шуцманшафту

   Заступник командира й командир першої роти під час служби в окупованій Білорусі. ^2,6

8. January 1943: Повернення до підпілля

   Уникнув арешту після роззброєння батальйону й повернувся до структур ОУН-Б. ²

9. August 1943: На чолі керівництва ОУН в Україні

   Затверджений на чолі крайового керівництва ОУН. ^2,1

10. November 1943: Головний командир УПА

    За довідковою хронологією формально обійняв верховне командування. ^2,1

11. 1943-1944: Поширення дій у Східній Галичині

    Його командування збіглося з поширенням масового антипольського насильства. ^1,8

12. July 1944: Українська головна визвольна рада

    Очолив Генеральний секретаріат і став генеральним секретарем військових справ. ^9,10

13. 1946: Підвищення до генерала

    Підвищений у підпільній ієрархії УПА. ²

14. 5 March 1950: Загибель у Білогорщі

    Загинув під час операції радянських органів безпеки біля Львова. ^2,1

15. 12 October 2007: Указ про звання Героя України

    Посмертно отримав найвище державне звання. ¹¹

16. 2010-2011: Суди скасовують указ

    Нагороду скасували через питання громадянства, а не на підставі історичного вироку. ¹²

17. 1 January 2024: Музей знищено російським ударом

    Будівлю музею в Білогорщі знищив удар безпілотника. ¹⁴

18. 2026: Відбудова переходить до реалізації

    Львівська влада перейшла до реалізації погодженого проєкту відбудови. ¹⁵

Видання та цитування

Стабільний бібліографічний опис для досліджень, освіти й публікацій.

Редакційний статус

Опубліковане публічне досьє

Версія

v3.14.4

Оновлено

28 липня 2026 р.

Канонічна адреса

https://upamemorials.org/uk/dossier/roman-shukhevych-command-and-memory/

Рекомендований опис

UPA Memorials, “Роман Шухевич: командир, провідник підпілля і патрон публічного простору”, публічне досьє, v3.14.4, 28 липня 2026 р., https://upamemorials.org/uk/dossier/roman-shukhevych-command-and-memory/

Реєстр джерел

1. 1. We create convenient positions which cannot be attained at the negotiation tables. A piece on Roman Shukhevych, Інституційне джерело, Institute of National Remembrance, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

   Докладна польська інституційна біографія та оцінка командної відповідальності.

2. 2. Shukhevych, Roman, Довідкове видання, Internet Encyclopedia of Ukraine, Canadian Institute of Ukrainian Studies, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

   Довідкова стаття про посади, підпільну діяльність і військові ролі.

3. 3. Nachtigall in the battle for Lviv Ledge. Structure, tasks, actions, Наукова праця, Instytut Historii im. Tadeusza Manteuffla PAN, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

   Військово-історична реконструкція структури, командування і маршруту «Нахтігалю» 1941 року.

4. 4. The Lwów Pogrom of July 1, 1941, Інституційне джерело, United States Holocaust Memorial Museum, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

   Інституційний огляд участі німецької влади, міліцій і націоналістів в антиєврейському насильстві у Львові.

5. 5. The Holocaust in Ukraine: New Sources and Perspectives, Наукова праця, United States Holocaust Memorial Museum, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

   Дослідницький контекст Голокосту, місцевої співпраці та пострадянської пам’яті в Україні.

6. 6. Rehearsal for Volhynia: Schutzmannschaft Battalion 201 and Hauptmann Roman Shukhevych in Occupied Belorussia, 1942, Наукова праця, East European Politics and Societies, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

   Наукова стаття, що реконструює службу 201-го батальйону в Білорусі та її значення для пізнішого насильства.

7. 7. The Cult of Roman Shukhevych in Ukraine: Myth Making with Complications, Наукова праця, Fascism, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

   Дослідження воєнної біографії Шухевича та розвитку його пострадянського публічного культу.

8. 8. Bulbowcy kontra banderowcy. Ataman Taras Bulba-Borowiec i powstanie UPA, Інституційне джерело, Institute of National Remembrance, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

   Інституційна реконструкція створення УПА структурами ОУН-Б та антипольської кампанії 1943 року.

9. 9. Ukrainian Supreme Liberation Council. Secret Records, Інституційне джерело, Foreign Intelligence Service of Ukraine, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

   Огляд створення й керівництва УГВР на основі розсекречених документів.

10. 10. Ukrainian Supreme Liberation Council, Довідкове видання, Internet Encyclopedia of Ukraine, Canadian Institute of Ukrainian Studies, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

    Довідкова стаття про створення, програму й виконавчі органи УГВР.

11. 11. Decree of the President of Ukraine No. 965/2007 on awarding Roman Shukhevych the title Hero of Ukraine, Офіційний правовий акт, Verkhovna Rada of Ukraine, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

    Офіційний текст указу 2007 року про посмертну державну нагороду.

12. 12. Court leaves Bandera and Shukhevych without Hero titles, Журналістське розслідування, Ukrainska Pravda, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

    Тогочасне повідомлення про результат адміністративного провадження та його підставу, пов’язану з громадянством.

13. 13. 76th anniversary of Roman Shukhevych’s death commemorated in Lviv region, Інституційне джерело, Lviv District State Administration, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

    Актуальний офіційний приклад героїчного державного й регіонального наративу пам’яті.

14. 14. Museum of UPA General Roman Shukhevych, Інституційне джерело, Lviv Historical Museum, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

    Офіційна сторінка стану, що документує знищення музею та збережену колекцію.

15. 15. Reconstruction of the Roman Shukhevych Museum begins in Lviv, Журналістське розслідування, Lviv Portal, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

    Актуальне повідомлення про початок реалізації погодженого проєкту відбудови музею.