Польські села, що зникли з мапи: як документувати знищення, обезлюднення і збережені сліди

01

Що означає, що село зникло з мапи

Знищення, обезлюднення і втрата назви пов’язані, але не є тією самою подією.

Вислів «знищене поселення» може описувати кілька різних наслідків. Забудову могли спалити під час нападу, але частина мешканців вижила і повернулася. Село могло обезлюдніти через убивства, втечу та пізніші переселення, хоча окремі будівлі залишилися. Поселення могло фізично вціліти, але після війни отримати іншу назву або бути адміністративно приєднаним до сусіднього населеного пункту. Атлас розділяє ці долі, бо лише так можна чесно порівнювати записи і не зводити різні процеси до одного ефектного лічильника. ^1,2

Статус в атласі описує найкраще підтверджений наслідок для конкретного поселення, а не моральну вагу злочину. «Частково знищене» не означає менших страждань, а лише інший або слабший доказ щодо долі забудови. «Покинуте» саме по собі не визначає, чи мешканці втекли перед нападом, були пізніше переселені або не могли повернутися з адміністративних причин. Кожна категорія потребує окремої примітки, дати й джерела.

02

Довоєнна Волинь: мозаїка, а не однорідна етнічна мапа

Польські села, колонії та осади існували поруч з українськими, чеськими, єврейськими й німецькими громадами.

Довоєнне Волинське воєводство не складалося з чітко відокремлених національних блоків. Поляки були меншістю в регіоні загалом, але жили в містах, великих селах, малих сільськогосподарських колоніях, військових осадах, маєтках і розпорошених господарствах у переважно українських місцевостях. Це важливо для картографування, бо одна історична назва могла означати село, колонію, хутір або маєток, а кілька подібно названих поселень могли лежати в одній ґміні. ^3,4,5

Перепис 1931 року є основною точкою відліку, але не готовим списком для сучасної мапи. Він використовував тодішній адміністративний поділ і категорії мови та віросповідання, а не нинішні кордони України. Тому дані перепису слід поєднувати зі списками ґмін, мапами Військового географічного інституту, парафіяльними документами, родинними свідченнями та сучасним реєстром населених пунктів. ^3,6

03

Знищення було процесом, а не однією миттю

Напад, убивство, грабунок, підпал, втеча і повоєнні рішення могли відбуватися послідовно.

Село могло зникнути в кілька етапів. Спочатку відбувалися залякування, поодинокі вбивства або попередження. Потім мешканці тікали до міста, більшої польської бази самооборони, лісу чи німецького або угорського поста. Після залишення домівок худобу й майно грабували, будівлі розбирали або палили. Якщо вцілілі родини не повернулися до проходження фронту й зміни кордону, повоєнна влада могла визнати поселення неіснуючим, перейменувати місцевість або приєднати її до іншого села. ^1,7,8

Не кожне знищене поселення було місцем масового вбивства в ту саму мить. Мешканців могли вбити в полі, лісі, церкві або сусідній осаді, а їхні домівки спалити пізніше. В інших випадках головним наслідком були втеча і постійне розпорошення населення. Тому точка події, могила, цвинтар і історичний центр села можуть міститися в різних місцях.

04

Чому оцінки кількості зниклих поселень відрізняються

Підсумок залежить від одиниці, території та визначення зникнення.

У публікаціях IPN трапляються оцінки, за якими з приблизно 2,5 тисячі польських місцевостей на Волині близько 1,5–1,8 тисячі перестали існувати. Інші праці орієнтовно говорять про близько двох тисяч знищених польських поселень. Це не обов’язково суперечливі твердження. Один автор може рахувати лише повністю зниклі села й колонії, інший також частково спалені, покинуті або перейменовані після війни поселення. Відрізнятися можуть і межі досліджуваної території та дата, на яку перевіряють існування місцевості. ^1,2

Атлас не повинен переносити таку оцінку безпосередньо в лічильник записів. Одне поселення може мати кілька описів подій, варіантів назви та джерел, а один джерельний запис може охоплювати село разом із колонією, фільварком або присілком. Публічний лічильник має показувати кількість записів у наборі, а не вдавати остаточну кількість унікальних історичних місцевостей.

05

Паросля: злочин, після якого будинки вже не утворювали громади

Масове вбивство лютого 1943 року показує, що знищення села стосувалося людей і мережі спільного життя.

Парослю I часто називають місцем першого масового злочину УПА проти польського населення Волині. 9 лютого 1943 року мешканців обманом зібрали й убили. Для історії поселення важлива не лише кількість жертв, а й знищення родин, сусідських зв’язків, господарств і місцевої здатності до відбудови. Навіть якщо на місці залишалися будівлі, село як громада було розбите. ^10,11

Приклад Парослі також застерігає від простої формули «спалене село дорівнює вимордуваному селу». В одних місцях нападники палили забудову, в інших залишали її для подальшого грабунку. Статус поселення має випливати з конкретних свідчень і документів, а не з припущення, що всі напади відбувалися однаково.

06

Янова Долина: знищення модерного поселення

Знищення стосувалося не лише малих сільськогосподарських колоній.

Янова Долина була зразковим робітничим поселенням біля базальтових кар’єрів, зі школою, каплицею, лікарнею та впорядкованою забудовою. У ніч з 22 на 23 квітня 1943 року поселення атакували й спалили, а сотні мешканців убили. Цей приклад показує, що знищували не лише домівки, а й інфраструктуру, робочі місця та установи, які забезпечували життя громади. ¹²

Після війни на цьому місці розвинулося селище Базальтове. Це не було простим відновленням Янової Долини. Змінилися населення, адміністрація, назва і політичний контекст. Атлас має пов’язати історичне поселення із сучасною місцевістю, але не ототожнювати їх без пояснення трансформації. ^12,5

07

Липень 1943 року: знищення як інструмент усунення населення

Скоординовані напади охопили багато місцевостей і прискорили масову втечу.

Апогей 11 і 12 липня 1943 року не був ні початком, ні кінцем насильства, але змінив географію регіону. Одночасні напади на численні села, колонії та церкви показували вцілілим, що загроза не обмежується однією місцевістю. Втеча з домівок стала стратегією виживання, а покинуті поселення втрачали населення ще до того, як їх спалювали або розбирали. ^13,9,8

На мапі слід відрізняти атаковану місцевість від повністю знищеної. Джерело може підтверджувати вбивства і втечу, але не описувати подальшу долю забудови. У такому разі атлас не повинен автоматично позначати село як зникле. Статус потребує окремих даних про спалення, покинення, відбудову або подальше існування під іншою назвою.

08

Острівки і Воля Островецька: два села, багато місць поховання

Знищення поселення не створює однієї точки чи одного числа.

30 серпня 1943 року атакували Острівки та Волю Островецьку. Понад тисячу людей загинули в різних місцях, а обидва села перестали існувати як заселені польські громади. Пізніші роботи показали, що могили розташовані біля колишньої забудови, цвинтаря та в інших точках місцевості. Тому історія двох сіл має поєднувати геометрію поселень, місця вбивств, могили, цвинтар і сучасні адміністративні території. ^2,14,17

Роботи 1992, 2011, 2015 і 2026 років показують, що відсутність видимого села не означає відсутності матеріальних доказів. Розташування могил, фундаменти, особисті речі, стара рослинність і пам’ять свідків можуть відтворити частини колишнього простору. Водночас польові дослідження не замінюють критики джерел, бо сама могила не дає автоматичної відповіді на всі питання про жертв, виконавців і хронологію. ^14,17

09

Самооборона змінювала долю поселень

Одні села були знищені, інші стали притулками для околиці.

Польські пункти самооборони виникали знизу і часто об’єднували кілька сіл у більший осередок. До них переходили мешканці колоній, які неможливо було захищати окремо. Зосередження населення підвищувало шанси на виживання, але водночас означало постійне покинення малих поселень. Частину з них пізніше спалили, розібрали або ніколи не заселили знову, хоча масового вбивства там не сталося. ⁷

На мапі слід показувати і місце походження біженців, і базу, до якої вони дісталися. Інакше історія зосереджується лише на найвідоміших осередках самооборони, а мережа менших сіл і колоній, що втратили населення, зникає. Зруйнований ландшафт складається також із цих менш помітних місць.

10

Після 1944 року: кордон закріпив зникнення

Повоєнна зміна державної належності та переселення не дозволили багатьом уцілілим повернутися.

Повернення Червоної армії та включення Волині до Української РСР не відновили довоєнну систему поселень. Уцілілі поляки виїжджали або були переселені до повоєнної Польщі. На покинутих місцях оселяли інших людей, поля об’єднували, прокладали нові дороги, проводили меліорацію та заліснення. Тому спалене 1943 року село через кілька десятиліть могло не залишити виразного сліду. ^5,14

З погляду атласу воєнні та повоєнні процеси утворюють один ланцюг наслідків, але їх не можна приписувати одному суб’єкту. Убивство й підпал, вимушена втеча, рішення про кордон, переселення та пізніша перебудова ландшафту є окремими подіями. Досьє пов’язує їх хронологічно, зберігаючи окреме поле відповідальності й джерело для кожного етапу.

11

Назви, варіанти і хибні зіставлення

Подібна назва не доводить, що сучасне село є тією самою місцевістю.

Історична місцевість може фігурувати під офіційною польською назвою, місцевою українською формою, російським написанням, варіантом на німецькій мапі та сучасною транслітерацією. До цього додаються помилки у свідченнях, записаних через роки. Зіставлення потребує відповідності повіту, ґміни, парафії, сусідніх місцевостей, мережі доріг і відстаней, а не лише подібного звучання назви. ^6,11

Якщо докази дозволяють визначити лише район, атлас має публікувати орієнтовну точку з радіусом невизначеності. Хибно точна координата може розмістити село біля неправильної дороги, на території сусіднього поселення або в центрі сучасної місцевості, що лише успадкувала подібну назву. Чесна невизначеність корисніша за уявну точність.

12

Як відтворюють місце, якого вже немає

Найнадійніший результат виникає з поєднання мап, документів, свідчень і польових даних.

Основою є довоєнні та окупаційні мапи, списки населених пунктів, парафіяльні книги, переписи, документи польської, німецької й радянської адміністрації, свідчення вцілілих і заяви, зібрані невдовзі після подій. Кожне джерело має обмеження. Мапа може бути застарілою, перепис не врахувати малий присілок, а свідок запам’ятати місце відносно об’єкта, що пізніше зник. ^11,4,6,15

Польові дослідження можуть підтвердити лінію давньої дороги, фундаменти, криниці, сади, цвинтарі й могили. Аерознімки та сучасні моделі рельєфу допомагають побачити сліди, невидимі з землі. Однак такий матеріал має уточнювати геометрію лише після задокументованого аналізу. Самої форми рослинності чи заглиблення в ґрунті недостатньо для публікації назви та історії поселення. ¹⁴

13

Запис поселення не є підсумком жертв

Числа людей, родин, господарств і місць поховання описують різні речі.

Джерело може подавати кількість убитих мешканців, знайдених тіл, прізвищ у базі або оцінку, що включає біженців із сусідніх місцевостей. Ці значення не можна безпосередньо додавати. Тіла могли переносити, одна особа може фігурувати під кількома варіантами прізвища, а родина, що прибула перед нападом, не завжди є в довоєнному списку мешканців. ^15,11,8

Атлас публікує діапазон або примітку про невизначеність і зберігає оригінальне формулювання джерела. Число на рівні поселення не створює автоматично поіменного списку. Базу осіб і географічний запис слід пов’язувати ідентифікатором джерела, але розвивати окремо, щоб не приписувати імена невстановленим жертвам і не втрачати людей, відомих лише з родинних свідчень.

14

Що залишається після села

Порожнє поле може містити більше історії, ніж сучасний дорожній знак.

Найтривкішими слідами можуть бути цвинтарі, придорожні хрести, криниці, старі фруктові дерева, контури фундаментів і місцеві назви полів. Не всі вони є публічними вшануваннями. Цвинтар може бути занедбаний, хрест встановлений родиною без участі влади, а могила не мати жодного позначення. Атлас має відрізняти матеріальний слід давнього поселення від сучасного об’єкта пам’яті. ^14,15

Відсутність видимого сліду не доводить, що села не існувало. Меліорація, глибока оранка, видобуток, будівництво дороги та заліснення можуть повністю змінити поверхню. Негативний результат одного виїзду не повинен видаляти запис, якщо поселення підтверджують мапи й документи; він має знизити впевненість геометрії та започаткувати подальший пошук. ^14,6

15

Польська й українська пам’ять не користується тими самими мапами

Той самий простір може описуватися як утрачене село, місце злочину, поле або частина сучасної громади.

Для родин уцілілих історична назва часто є головним носієм пам’яті. Для сучасних мешканців України ця територія могла не мати такої назви протягом кількох поколінь, а їхні родини могли прибути після війни й не знати попередньої історії місця. Різниця знань не є автоматично запереченням. Публічний опис має подавати колишню й сучасну адміністрацію, пояснювати зміну назви та допомагати знайти місце без звинувачення нинішніх мешканців. ^16,17,5

Чесне досьє має також визнавати українських жертв польських відплатних акцій та інших форм насильства в регіоні. Це не змінює відповідальності ОУН-Б і УПА за організовану антипольську акцію чи масштабу знищення польської мережі поселень. Натомість це не дозволяє перетворити історію місць на колективну провину цілого народу. ^9,16,18

16

Стандарт публікації: що має містити зрілий запис

Запис зниклого села має показувати докази, межі знання і шлях до виправлення.

Мінімальний зрілий запис має містити історичну назву та варіанти, довоєнний повіт і ґміну, сучасну адміністративну одиницю, тип поселення, дату або діапазон, долю мешканців, окреме поле долі місцевості, упевненість геометрії, радіус невизначеності, джерело координат і принаймні одне незалежне джерело події. Якщо інформації бракує, запис може бути опублікований як орієнтовний, але прогалина має бути видимою. ^15,11,6

Атлас не замінює монографії поселення чи повної бази жертв. Його завдання полягає в тому, щоб поєднати розпорошені докази у прозору вихідну точку: показати, що місце існувало, що за джерелами сталося з його мешканцями й забудовою, де територію можна приблизно знайти сьогодні та які елементи ще потребують дослідження. Найважливішою рисою запису є не уявна повнота, а можливість перевірки й виправлення.

Хронологія

1. 18 березня 1921: Ризький мир

   Волинь поділено між Польщею та Радянською Росією; західна частина згодом утворює Волинське воєводство. ⁵

2. від 1928 року: Розвиток Янової Долини

   Біля базальтових кар’єрів виникає модерне робітниче поселення. ¹²

3. 9 грудня 1931: Другий загальний перепис

   Перепис фіксує населення й структуру поселень Волинського воєводства за тодішніми категоріями. ^3,4

4. 17 вересня 1939: Радянська окупація

   Радянська анексія змінює адміністрацію, власність і соціальну структуру регіону. ⁵

5. червень 1941: Німецька окупація

   Волинь входить до окупаційної системи Райхскомісаріату Україна. ⁵

6. 9 лютого 1943: Злочин у Парослі I

   Мешканців польської колонії вбито; подію часто вважають початком масової фази злочинів. ¹⁰

7. весна 1943: Втечі з малих колоній

   Зростання насильства змушує мешканців переходити до міст і баз самооборони. ^7,8

8. 22-23 квітня 1943: Знищення Янової Долини

   Робітниче поселення атаковано й спалено, сотні мешканців убито. ¹²

9. 11 липня 1943: Скоординований апогей нападів

   Напади на численні місцевості й церкви прискорюють масове покидання польських поселень. ^13,9

10. 12 липня 1943: Продовження хвилі насильства

    Напади й втечі охоплюють наступні місцевості; частину покинутих поселень згодом спалено. ¹³

11. 30 серпня 1943: Острівки і Воля Островецька

    Обидва польські села знищено, а мешканців убито в кількох місцях. ^2,14

12. осінь 1943: Зосередження населення в базах самооборони

    Мережа малих колоній втрачає мешканців, які шукають захисту у більших осередках. ⁷

13. 1944: Повернення радянського фронту

    Зміна влади не відновлює більшість покинутих польських поселень. ⁵

14. 1944-1946: Переселення населення

    Уціліле польське населення залишає Волинь, закріплюючи зникнення колишніх громад. ⁵

15. серпень 1992: Перші ексгумації в Острівках і Волі Островецькій

    Польсько-українські роботи виявляють масові могили на території зниклих сіл. ¹⁴

16. 2011: Наступний етап досліджень і поховань

    Дослідження розширюють знання про могили й колишній просторовий устрій. ¹⁴

17. 2015: Подальші польові роботи

    Подальші пошуки показують, як зміни ландшафту ускладнюють пошук сіл і могил. ¹⁴

18. 8 липня 2020: Нова База жертв IPN

    Інтерактивна мапа пов’язує місця злочинів із даними осіб і приймає доповнення. ¹⁵

19. 2023: Публікація джерел Комітету Східних Земель

    Видання джерел поширює свідчення, зібрані невдовзі після хвилі вбивств. ¹¹

20. 2025: Новий огляд стану досліджень

    Томаш Береза вказує на відкриті питання кількості жертв, виконавців і повноти документації. ⁸

21. 20 квітня 2026: Нові пошуки в колишніх селах

    Польські й українські фахівці починають дослідження в Острівках і Волі Островецькій. ¹⁷

Видання та цитування

Стабільний бібліографічний опис для досліджень, освіти й публікацій.

Редакційний статус

Опубліковане публічне досьє

Версія

v3.14.4

Оновлено

28 липня 2026 р.

Канонічна адреса

https://upamemorials.org/uk/dossier/destroyed-polish-villages-of-volhynia/

Рекомендований опис

UPA Memorials, “Польські села, що зникли з мапи: як документувати знищення, обезлюднення і збережені сліди”, публічне досьє, v3.14.4, 28 липня 2026 р., https://upamemorials.org/uk/dossier/destroyed-polish-villages-of-volhynia/

Реєстр джерел

1. 1. Leon Popek: Pamięć o Wołyniu i Małopolsce Wschodniej, Інституційне джерело, Instytut Pamięci Narodowej, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

   Оцінка кількості польських місцевостей на Волині, що перестали існувати, та обговорення меж повного списку жертв.

2. 2. Błogosławiona wieś, Довідкове видання, Instytut Pamięci Narodowej, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

   Монографія пам’яті Волі Островецької та орієнтир для оцінок знищених польських поселень.

3. 3. 90 lat temu GUS przeprowadził drugi powszechny spis ludności, Інституційне джерело, Główny Urząd Statystyczny, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

   Методологічний контекст перепису населення 1931 року.

4. 4. Drugi Powszechny Spis Ludności z 1931 r. - województwo wołyńskie, Покажчик первинних джерел, Główna Biblioteka Statystyczna, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

   Офіційний каталог результатів перепису для Волинського воєводства.

5. 5. Volhynia, Довідкове видання, Internet Encyclopedia of Ukraine, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

   Українське довідкове опрацювання історії регіону, змін кордонів і повоєнних міграцій.

6. 6. Archiwum Map Wojskowego Instytutu Geograficznego, Покажчик первинних джерел, MapyWIG, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

   Скани мап WIG, що використовуються для локалізації історичних сіл, колоній і доріг.

7. 7. Samoobrony polskie, Інституційне джерело, Edukacja IPN, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

   Опис мережі пунктів і баз самооборони та їх ролі у виживанні населення.

8. 8. Zbrodnia Wołyńska - stan badań. Postulaty i perspektywy badawcze, Наукова праця, Pamięć i Sprawiedliwość, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

   Огляд стану досліджень, обмежень джерел і відкритих дослідницьких проблем.

9. 9. Tragedia wołyńska lat 1943-1944: przyczyny, przebieg, skutki, Наукова праця, Pamięć i Sprawiedliwość, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

   Українська наукова перспектива, що розрізняє цілі й характер дій ОУН-УПА та польського підпілля.

10. 10. „Tylko w morzu krwi...” - początek zbrodni na ludności polskiej Wołynia, Інституційне джерело, Instytut Pamięci Narodowej, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

    Опис початку масових убивств із особливою увагою до Парослі.

11. 11. Dokumenty zbrodni wołyńskiej, tom 1, Покажчик первинних джерел, Instytut Pamięci Narodowej, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

    Видання свідчень і документів, створених невдовзі після хвилі вбивств на Волині.

12. 12. Tragiczna Wielkanoc 1943 roku w Janowej Dolinie, Інституційне джерело, Instytut Pamięci Narodowej, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

    Історія поселення, нападу у квітні 1943 року та подальшого перетворення місця на Базальтове.

13. 13. Rzeź Wołyńska - ludobójstwo zapomniane?, Інституційне джерело, Instytut Pamięci Narodowej, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

    Синтетичний опис масштабу нападів, знищення поселень і проблеми непозначених могил.

14. 14. Wołyńskie ekshumacje w latach 1992-2015, Інституційне джерело, zbrodniawolynska.pl (IPN project), доступ перевірено 27 липня 2026 р.

    Опис методів пошуку зниклих сіл і могил та змін ландшафту, що ускладнюють локалізацію.

15. 15. Archiwum IPN - Baza Ofiar Zbrodni Wołyńskiej, Інституційне джерело, Instytut Pamięci Narodowej, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

    Опис інтерактивної бази осіб і місць та механізму внесення доповнень.

16. 16. Волинська трагедія, Інституційне джерело, Український інститут національної пам’яті, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

    Український тематичний портал про сучасну мову пам’яті та пошукові ініціативи.

17. 17. Пошукові роботи в Острівках та Волі Островецькій, Інституційне джерело, Український інститут національної пам’яті, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

    Українське повідомлення, що локалізує колишні села в сучасних адміністративних межах і описує роботи 2026 року.

18. 18. Трагедія Красного Саду, Інституційне джерело, Український інститут національної пам’яті, доступ перевірено 27 липня 2026 р.

    Український опис знищення Красного Саду, використаний для визнання жертв відплатного насильства й уникнення колективної вини.